Гнійний тонзиліт (паратонзіллярний абсцес): причини, симптоми, лікування

Гнійний тонзиліт (паратонзіллярний абсцес) – це ускладнення гострого тонзиліту. При паратонзіллярном абсцес виникає гнійний нарив в околоминдальной області, в результаті чого крім основних симптомів тонзиліту у хворого з'являється також висока температура (39-40°C), інтоксикація, збільшення лімфатичних вузлів і інші симптоми, про які ми поговоримо нижче.

Гнійний тонзиліт (паратонзіллярний абсцес): причини, симптоми, лікування

Патофізіологія

Гнійний тонзиліт, як правило, починається з виникнення гострого фолікулярного тонзиліту, прогресує до паратонзилліта і призводить до утворення паратонзиллярного абсцесу.

Альтернативна теорія передбачає залучення залоз Вебера, які є групою слинних залоз, розташованих безпосередньо над тонзиллярной областю у м'якому небі. Вважається, що ці залози відіграють незначну роль в очищенні області мигдалин від будь-якого скупчився там «сміття». Некроз тканини і утворення гною призводять до виникнення абсцесу між капсулою мигдалини, бічною стінкою глотки і паратонзиллярным простором. В результаті рубців і обструкції вивідних проток, виникає скупчення гною в тканинах і утворення гнійного абсцесу прогресує.

Епідеміологія

Тонзиліт переважно є хворобою дітей. Паратонзіллярний абсцес зазвичай вражає підлітків і молодих людей, але може виникнути і у дітей молодшого віку. Ця картина, проте, може змінитися. Одне ізраїльське дослідження показало, що окрема група людей старше 40 років, які страждають від паратонзиллярного абсцесу, мали більш серйозні симптоми захворювання і більш тривалий курс лікування. Тонзиліт не завжди передує цьому станом і іноді виникає незважаючи на попередню адекватну антибактеріальну терапію. Було виявлено, що куріння є чинником ризику розвитку гнійного тонзиліту.

Найчастіше паратонзіллярний абсцес виникає в листопаді-грудні і квітні-травні, що збігається з найвищою захворюваністю стрептококових фарингіт і ексудативним тонзилітом.

Причини виникнення гнійного тонзиліту

Найбільш часто паратонзіллярний абсцес виникає в результаті зараження такими патогенами:

  • піогенний Стрептокок (Streptococcus pyogenes)
  • Золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus)
  • Гемофільна паличка (Haemophilus influenzae)
  • Анаеробні організми: Превотеллы, Порфиромонас, Фузобактерії і Пептострептококи.

Паратонзіллярний абсцес може також бути ускладненням інфекційного мононуклеозу.

Симптоми

  • сильна біль у горлі (може стати односторонньої)
  • висока температура тіла - 39-40°C
  • підвищене слиновиділення
  • смердючий запах з рота
  • хворобливе ковтання
  • тризм (проблеми при відкритті рота)
  • зміна голосу через набряк глотки і тризма
  • біль у вусі на боці ураження
  • ригідність потиличних м'язів (скутість потиличних м'язів)
  • головний біль
  • загальне нездужання

Діагностика

У двох третинах випадків діагностування гнійного тонзиліту може бути ускладнене тризмом, так як при цьому пацієнту складно відкрити рот. При огляді лікар перевірить такі з можливих ознак паратонзиллярного абсцесу:

  • смердюче дихання
  • підвищене слиновиділення
  • виміряє температуру тіла
  • чутливість і збільшення ипсилатеральных шийних лімфатичних вузлів
  • може бути кривошея
  • може бути однобічне випинання, зазвичай вище і збоку однією з мигдалин
  • іноді випинання може спостерігатися донизу
  • може спостерігатися медіальне зміщення ураженої мигдалики, а також її зсув вперед
  • мигдалини можуть бути еритематозний, збільшеними і покриті ексудатом
  • в результаті поразки язичок зміщується
  • можуть спостерігатися ознаки зневоднення
  • може спостерігатися обструкція дихальних шляхів (рідко)
  • раптовий розрив абсцесу в глотку може призвести до аспірації (рідко)

Пацієнта з підозрою на перітонзіллярний абсцес слід направити до отоларинголога (ЛОР) в той же день.

Діагностичні процедури

  • Первинний огляд пацієнта.
  • Комп'ютерна томографія (КТ) звичайно не потрібно, але може бути використана в атипових випадках, таких як абсцес нижнього полюса, або якщо високі ризики проведення розтину і дренування абсцесу, наприклад, при порушенні згортання крові. У складних випадках КТ може бути необхідна для координацій дій лікаря під час проведення дренування абсцесу.
  • У дослідженні одного випадку паратонзиллярного абсцесу з набряком язичка повідомлялося, що ультразвук був корисним у діагностиці.
  • Докази, що підтримують використання скринінгу інфекційного мононуклеозу сумнівні. Одне дослідження показало, що тільки у 4% пацієнтів з гнійної ангіною ця діагностична процедура дала позитивний результат на інфекційний мононуклеоз (всі з цих людей у віці до 30 років).

Лікування

Гнійний тонзиліт лікують двома способами:

  1. Медикаменти
  2. Хірургічна операція

Лікування гнійного тонзиліту медикаментами

  • Для усунення зневоднення може знадобитися внутрішньовенне введення додаткової рідини за допомогою крапельниці.
  • Для полегшення болю призначають знеболюючі препарати.
  • Для придушення інфекції використовують внутрішньовенне введення антибіотиків.
  • Пеніцилін, цефалоспорини, амоксицилін + клавуланова кислота і кліндаміцин, є найбільш часто використовуваними антибіотиками, що застосовуються в лікуванні паратонзиллярного абсцесу. В окремих випадках може виявитися корисним метронідазол у зв'язці з пеніциліном.
  • У рідкісних випадках використовують імуноглобуліни внутрішньовенно (наприклад, у зв'язку з Піогенним стрептококом).
  • Дослідження також показали, що може бути корисним використання одноразових доз внутрішньовенних стероїдів, а також антибіотиків. Вони можуть допомогти зменшити симптоми і прискорити одужання.

Хірургічна операція при гнійному тонзиліті

  • У лікуванні гнійного тонзиліту зазвичай одних антибіотиків недостатньо. У зв'язку з появою антибиотикорезистентных штамів бактерій, хірургія є кращим варіантом у більшості випадків.
  • Пункція, розріз і дренування абсцесу, а також видалення мигдалин (тонзилектомія), вважаються прийнятними варіантами хірургічного лікування гострого паратонзиллярного абсцесу.
  • Якщо операція була невдалою або абсцес знаходиться у важкодоступному місці, лікарі можуть використовувати ультразвукове дослідження, здатне допомогти направити їх дії в правильне русло.
  • Якщо пацієнт страждає від хронічного та рецидивуючого тонзиліту, через час зазвичай проводять тонзиллектомію.
  • Деякі хірурги наполягають на негайному видаленні мигдаликів під час проведення лікування паратонзиллярного абсцесу. В результаті аналізу серії випадків, значних відмінностей у тривалості відновлення крововтрати, тривалості операції або післяопераційних ускладнень між безпосередній тонзиллэктомией і відкладеної тонзиллэктомией при лікуванні дитячого паратонзиллярного абсцесу виявлено не було.

Ускладнення

  • Абсцес може поширитися в більш глибокі тканини шиї і може призвести до некротическому фасцииту. Зараження може поширитися з парафарингеального простору через анатомічні порожнини, викликавши медіастеніт, перикардит і плевральний випіт.
  • Обструкція дихальних шляхів (рідко).
  • Рецидив паратонзиллярного абсцесу.
  • Кровотеча внаслідок видалення мигдалин.
  • Смерть може наступити від аспірації, обструкції дихальних шляхів, ерозії великих кровоносних судин або розширення середостіння.

Прогноз

  • Частота рецидивів погано визначена, але становить близько 9-22%.
  • Рецидив може виникнути після тонзилектомії (рідко).

Профілактика

  • У результаті досліджень було виявлено, що вигоди від лікування ангіни антибіотиками є помірними і що багато пацієнти потребують лікування для запобігання виникнення гнійного тонзиліту. В результаті канадського дослідження було виявлено, що 30% пацієнтів з гострим болем у горлі потребують лікування антибіотиками.
  • 50% зниження призначення антибіотиків дітям не супроводжується збільшенням числа госпіталізацій з паратонзиллярным абсцесом.
  • Про застосування антибіотиків при тонзиліті ви можете дізнатися тут – Антибіотики при тонзиліті. Які потрібні і чи варто їх приймати.

Схожі статті: